трохи історії ...



В
есною далекого 1685 року маєтність у мальовничій місцині над Західним Бугом придбав вірний товариш короля Яна Собеського - воєвода краківський, гетьман коронний Фелікс Казимир Потоцький - один із найбагатших польських магнатів. Невдовзі по тому він будує замок, у відповідності до вимог часу і називає його в честь дружини Христини з роду Любомірських.

Розквіт однойменного містечка та замку припадає на часи правління Франциска Салезія Потоцького - сина Йозефа та онука Фелікса Казимира Потоцького. У цей час уже відпадає реальна потреба в оборонних функціях споруд. Натомість на перший план виходять ідеї репрезентативності та розкоші. Недарма Франциска Салезія, воєводу київського, називали "малим королем на Русі": він у повній мірі підтвердив цей титул, перебудувавши родинний замок на розкішний палац-резиденцію, аналогом якому була королівська резиденція - Вілянувський замок у Варшаві. Палац був збудований за проектом відомого архітектора П'єра Ріко де Тірреджеллі і поєднував в архітектурному образі два стилі - бароко та ранній класицизм. Навколо палацу знаходився чудовий парк, за зразок для якого були взяті французькі регулярні парки, зокрема, Версаль з його водними каскадами.


вигляд палацу зі сторони головного в"їзду

вигляд палацу зі сторони парку


Після смерті Франциска Салезія Потоцького (1772 р.) палац перейшов у спадок сину Станіславу Щасному, воєводі руському.
Новий власник не захотів жити в Кристинополі, який на той час - після першого поділу Польщі відійшов до складу Австрійської імперії. З містом і палацом у Станіслава Щасного були пов'язані і тяжкі спогади про трагічну загибель його першої дружини Гертруди Комаровської, до смерті якої були причетні його батьки. Ця історія свого часу дістала неабиякий резонанс у суспільстві. Одружившись у 1774 році на багатій нареченій із знатного роду Мнішків - Жозефіні Амалії Щасний переносить свою резиденцію до Тульчина. У 1791 році Потоцький зустрічає красуню Софію і до нестями закохується в неї. Невдовзі поблизу Умані будує відомий тепер на весь світ дендропарк "Софіївку", який став гімном романтичного кохання польського магната до красуні-гречанки Софії Клавони Целіце - колишньої дружини генерала Йосифа де Вітта. Свої володіння в Галичині, в тому числі і Кристинопіль, у 1781 році Потоцький віддає графу Адаму Понінському, який повинен був сплатити великі борги його батька.

З того часу почалася стрімка зміна власників палацу та його поступовий занепад. Продовжувалась руйнація палацу і після 1951 року, коли ця територія увійшла до складу СРСР.

З 1989 року в приміщенні напівзруйнованого палацу розмістився Червоноградський філіал Львівського музею історії релігії. Величезних збитків зазнав палац в результаті пожежі 1989 року, яка знищила третину приміщення. Тому одним із пріоритетних завдань музейного колективу є реставрація пам'ятки, відтворення шляхетного духу та репрезентативного вигляду, що надало би йому цінності, як туристичному об'єкту. Ремонтно-реставраційні роботи у музеї ведуться з 1991 року, але через брак коштів та відсутність державного фінансування здійснюються надзвичайно повільно.




портрет графа Станіслава Фелікса
(Щасного) Потоцького з синами
Юрієм та Станіславом

роботи Лампі Йоханна Батиста, 1789




портрет Софії Потоцької
роботи Хуберта Мауера, 1797



© kosmata | всі права застережено | аll rights reserved